рік потому...
Пам’яті сотень і пам’яті тисяч
Мирно горить, поглинаючи віск.
Душі героїв сукупно зійшлися;
Звився угору із хмар обеліск.
В перших рядах, як тоді, наготові;
Краплі зневіри, ні смутку в очах.
Участь життя - не проста випадковість.
Обрані небом, хрещЕні в боях.
Пам’яті вічність – мовчання хвилина.
Очі додолу, німіють вуста…
Кача пливе, як торік, по Тисині…
Мати синочка свого пригорта.
Тулить до серденька м’яту світлину,
Він же крильми обіймає самотню…
Свічка горить, догорає невинно
В пам’ять про сина, в пам’ять про сотню…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561070
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Nikita13