Згорни у долоні папірчика клаптик
Зімни і порви. А скріпити вдалось?
Поглянь, угорі, між планет і галактик
Зірвалася зірка! Чи, може, здалось.
Та ні, все ж упала, поранена збоку
Розірвана, мнута, така жалюгідна
ЇЇ вже не прийме у сни, одиноку
Небесна блакить, бо вона їй не рідна.
Навіщо поранив, навіщо порвав?
Тобі так сказали? Хто? Я? Безсумнівно.
А слухати серце ти будеш чиє?
Чуже, а не те, що назвав колись рідним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561073
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Tina Volnikova