Пугачі сміються понад Стиром зранку,
Верби розляглися віттям до води,
Луки березневі підняли фіранку,
Лиш туман кохання заховав сліди.
Сонечко на сході сяє веснянково,
Сльози – наче роси, скапують з беріз,
Жайвір серед хмарок творить свою мову,
А Мороз у небі світить зірний віз.
І цвіте латаття, і мовчать покоси,
Кожен крок весняний у душі сія,
Одягли барвінки веселкові роси,
Розцвіла в медунках чарівна земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561077
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Віталій Назарук