Війнуло запахом колишніх мрій...
Якась вода ковзнула з моїх вій...
Такі солодкі із минулого бажання.
Ці спогади, мов з книги, про не мої сподівання.
І я помрію давні мрії наостанок.
Поплачу мовчки, доки не настав світанок.
Згадаю всі назавжди втрачені стежки
Я їх однаково не поверну, пройшли роки...
І я щаслива, що моє життя таке як є.
Я відчуваю, що знайшла таки своє.
Сьогодні мрії ще солодші, ніж раніше,
Від них не сумно зовсім, а якось тепліше.
Тож відпускаю все минуле в небуття...
Я посміхнуся в небо, бо люблю життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561097
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Замріяна...♫