Сестричко,ти душі моєї промінь
Спасибі долі ,що тебе подарувала.
Ходила я без тебе ,як примара,
А ти життя мого чарівний гомін.
Хоч і малою була вередлива:
Молодші діти у родині «цяці».
Я не забуду дні у напівмряці,
Та попри все люблю тебе й любила.
Давно дитинство наше відлетіло
І юність вже фарбується у зрілість
Дороги наші дивно розлетілись .
Розлукою удвох переболіли.
У кожного із нас своя родина,
Своє гніздо та тяготить душа.
І прийдемо за руки ми у снах,
Туди ,де нас єднала кожна днина.
До отчого порогу припадемо,
Пірнемо у дитинство яснооке,
Згадаємо свої найперші кроки ,
І забуття із пам’яті зітремо.
20.02.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561180
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.02.2015
автор: леся квіт