Я дякую тобі за щастя роки,
За щедрість, розуміння і любов,
За радість батьківства,
За перші доньки кроки,
Нажаль вогонь кохання охолов…
Пробач!
Але я мав розповісти,
Що більше почуттям не розцвісти…
Пробач – не плач!
Нажаль буває так…
Пробач і відпусти!
Як важко досягати висоти!
Ще важче зберегти колишній жар кохання –
Воно ледь жевріє – тому кажу:
Прости!
Навіщо берегти примарні сподівання?
Пробач! Прости і відпусти!
Не залишу тобі пусту надію,
Як птаху відпущу тебе – лети!
Брехати і не хочу, і не вмію,
Тому прошу:
Пробач і відпусти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561220
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)