[i][b] [color="#0c800c"] Діти,- квіти життя…
Побачило квітуючу кульбабу
В житті уперше радісне дитя
В дворі батьків,- умить забуло та́бу…
Рука маленька перше почуття
Віддала сонечку,- дитині Сонця,
Того що в небі… Дотик…Радість…Сміх…[/color]
[color="#a80c0c"]Щось рикнуло…Запахло під віконцем
Чимось негідним,- ржавий ВАЗ затих…
Був би один,- мо й горя було б мало,-
Одному можно дати укорот,-
Їх легіони… Совість задрімала…
А щось там скажеш,- чути-мама… рот…
Немає вже кульбабочки під Сонцем,
Кущів немає і травички теж...
Є ОНКО від пилюки під віконцем,
Невігластво, розвинене без меж…
[/color]
[/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561343
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Янош Бусел