ЛІРИЧНИЙ ТРИПТИХ
І. Смуток
Замислилась, на самоті блукаю,
Вимірюю кімнати пустоту...
Журливий погляд по землі никає, –
Сама не знаю, що й кого я жду.
Ні в кого допомоги не благаю,
Живу в казкових мріях весняних,
Хоч сад відцвів, плоди там дозрівають, –
Осінній смуток завітав у сни.
Здається, що кричать гаї і ниви,
Краса яких в душі моїй живе,
Що можу й буду я іще щаслива!
Нема пустель, далеких і забутих,
Куди кохання в мріях не прийде,
Зі мною щоб на самоті побути.
ІІ. Мрія
Зі мною щоб на самоті побути,
Ізнов допомогти вдихнуть життя
І тьмяним фарбам колір повернути,
Приємна мрія лине з майбуття.
Коли ж минуться сни ті світанкові,
Я зрозумію: то – самообман.
Впадуть на землю зорі вечорові,
Закриє сонечко густий туман.
Та не дозволю я поглинуть душу,
Замерзла щоб і снігом замело,
А все ж чекати й вірити я мушу.
І мрія птицею полине в вирій,
Обов'язково вернеться з теплом,
Кохання принесе на дужих крилах.
ІІІ. Удвох
Кохання принесе на дужих крилах
Весняний свіжий теплий вітерець
Тобі служить, коли і жить несила,–
В душі давно пустельно, все, кінець…
А з ним тобі комфортніше й тепліше,
Вперед бо манить за собою, ввись.
Хоч там, позаду, все тобі рідніше,
Це – необхідне. І летиш кудись…
Присутність незбагненної наснаги
Таємно переховується скрізь.
Ніщо не може вже спинить відваги,–
Змінився, став прекрасним світ.
Удвох на будь-яку з твоїх вершин
Тепер під силу підняття звершить.
15 – 16.11.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561398
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Martsin Slavo