Вже нічка темна землю вкрила.
На небо вилізли зірки.
Золочені напнув вітрила
МІсяць, сіяє залюбки.
А я з внучатами цей вечір.
По жилах йде адреналін.
Назарко вибрався на плечі.
Не сходить Злата із колін.
Читаєм книги невмирущі,
М’яч закидаємо в сітки.
Такі вони непосидющі -
Мої внучата-малюки.
Душею з ними відпочила.
Хоч десь пекло у глибині
За тими хлопцями, що крила
Зложили в дикій цій війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561467
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)