Стояла край дороги сива мати
На битую дорогу поглядала,
До батьківської рідної хати
З дороги мати сина дожидала.
Стояла край дороги сива мати
Серед білих, похилених жоржин
Очі втомилися старечі виглядати
Чому не йде потій дорозі син.
А чи до матері забув дорогу,
А чи дорога бур’янами заросла,
Візьми ж ти сину гостру косу
Скоси їх, щоб трава зелена поросла.
А по дорозі бур’яни одні ростуть
Чіпляються за плечі реп’яхами,
Прийду я, мамо, хай роки підождуть
Посидимо і поговоримо ми з Вами.
Тільки чекайте дуже-й-дуже сина
З битої, зарослої, нелегкої дороги,
Прийде до Вас вже сивая дитина
І вклониться у Ваші, мамо, ноги.
Ви тільки дуже-й дуже ждіть
Виходьте іноді на битую дорогу,
До зажурених похилених жоржин
Прийду я до батьківського порогу.
Пожуримось і порадіємо ми з Вами,
Посидимо ми на порозі, як колись
Порадимось з прожитими літами
Я богу кожен день за це молюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561669
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: ВІШ