Нема спокою серцю навесні...
Щось незбагненне коіться,..із року в рік тривожить...
Мабуть - то розгалужуються капіляри у ві сні...
А рими з ранечку - самі собою линуть...
Із кров"ю перемішуються - в тісто,..і обпекають із скарбнички серця чистотою!..
Дзвенять струмками із висот небесних обереги світла,..не переможні у двобоі!..
З душі намул зими змивають ...
І крає серце - благодать Господня!..Кохання паростки - такі крихкі,..тендітні...
Де сили і наснаги,Боже,юності узяти,..щоб розквітало почуття і передчасно не зів"яло недозрілим листям?..
Щоби бажання жити і творити в час не легкий не зникало?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561824
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.02.2015
автор: OlgaSydoruk