А день тікав, ховаючись у ніч.
А ніч ховала в серці прохолоду.
Забув, забув… Але у чому річ?
От бачиш, я дивилась як у воду!
І тиха ніч, в світанок пливучи,
Не залишала права на надію.
То що тепер? – Безмовно закричи;
Забудь мене, мов божевільну мрію…
2005.07.28
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561906
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Анно Доміні