Для моєі спраглоі душі Ви-наче ковток свіжого повітря.
Ви наче світанок у сутінках днів, сонця промінь і світла.
Я спомин про Вас бережу, в душі в потаємні кімнаті,
я Вас безкінечно, бежмежно...Жду. Та Ви про це - не будете знати.
Щодень, як за звичай, працюю,живу і плачу, і щиро радію.
Я Вас безкінечно, безмежно... Жду. Не втративши віру й надію.
Пригадую голос і погляд,слова. Боюсь,що не зможу впізнати.
Без Вас я тілом і духом слабка. Та Ви про це-не будете знати.
Без Вас я хворію і марю у снах,про себе без Вас забуваю.
Ви дали мені те, про що пишуть в книжках. Та де Ви я й досі не знаю.
А може сьогодні чи завтра знайду? Тож, скільки вже можна чекати.
Я Вас безкінечно,безмежно... Люблю. Та Ви про це-не будете знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561937
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Наталія Дим