Кривавим дощем покриває підлогу,
його вже не змиють ні злива, ні сніг,
повз мене проносять під ковдрою ноги,
благаю, хай буде це все уві сні!
Я просто боюся цей відчай прийняти,
почути жахливий той ма́тері крик,
що сина чекала до рідної хати,
а він повернутись з майдану не зміг.
Але ж, ви встояли, крізь люті морози,
дове́ли - свобода і є справжня ціль,
так шкода, що й досі стікаючі сльози
Небесної Сотні нагадують біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561959
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2015
автор: Oлександр Бiлий