А знаєш , я все ж таки поспішила
вилити тобі свою душу немов у чашу,
нерозуміла як часто я грішила
та як мало залишилось в нас часу.
Я зашвидко боготворила тебе собі
уявляла те , чого насправді немає,
я творила всіх по твоїй подобі
та тебе зі мною , ніщо не тримає
А я таки привикла до тебе
хоч , як клялась на робити цього
я все життя буду карати себе
за те , що неможу прожити без погляду твого
Чому ти з'явився саме в цей час?
так невчасно та так приємно
я дозволила собі уявити "нас"
та марила цим таємно
Але вчасно я зрозуміла , що помилялась
і немає "нас " , є ти та я
я так боялася собі зізнатись
що закохалася , давно вже я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562039
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Ел Бардо