Сьогодні, сонце, твій зірковий час.
Вірш проростає у верхів’ях прози.
І воскреса природи ренесанс,
І відкликає в небуття морози.
Тебе піднесли враз на п’єдестал
Святкового й величного покрою,
Бо цей мороз уже таки дістав,
Щоб двері зачинити за собою.
І хай колись, як випалить ущент
Траву і душу рудочубе літо,
Ми будемо молитися дощам,
Захочем прохолоду прихилити…
Ти вже, Всевишній, не осуджуй нас,
Бо й радості – в жаданих перемінах.
І сонечка цього зірковий час
Ключем озветься скоро журавлиним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562077
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: stawitscky