Мій спокій дрімав на долоні у тебе
Хіба ти не бачиш – всміхається небо,
Сидиш і любуєшся вітру малюнком,
Не треба будити мене поцілунком.
Вся ніжність твоя у полоні моєму,
А можна додам її трохи до крему?
Отак я її навкруги розкидала,
Дожилась до того – ні грама не стало.
Колись ти вночі цілував мені очі,
Чому не цілуєш тепер їх щоночі?
Замріяний спокій тихенько дрімає,
Не рухай рукою, дивись, він зникає!
А думка моя – не розтринькуйте ніжність
Вона не псується, тримайте хоч вічність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562084
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Kira