Спалити все життя
І навіть попелу не залишити.
Знищити усі спогади людей
І своїх не створити.
Змусити інших помирати,
Аби прожити сотні життів.
Поставити себе навколішки,
Аби чужими тілами володіти.
Обернутись назад, аби не бачити.
Лікуватись, аби в кінці осліпнути.
Брехати, аби добитись правди.
Йти вперед, аби ніде не опинитись.
Це сутність мільйонів людей,
Хвороба, що гірше чуми.
Від неї нема вакцин чи протиотрути.
Від цього мало кому вдасться утекти.
Лиш одиниці бачать,
Лиш одиниці відчувають,
Чують, мріють, вірять.
Лиш в одиниць незапечатані вуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562392
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: O.Lorelay