***
Так багато туманів останнім часом...
Так повно сирості всюди й півтіней...
Так часто ридають люди і стіни...
Над всюдисущим білим атласом!
Не видно краю мряці, межі не видко...
Не має вітер ще сили на дію...
Не світить сонце, болить, а не гріє...
За сірим каменем - юним ликом!
Так гірко-гірко! Так сумно-сумно! Гай-гай!
Не сходить першонадія, тумани
Так цупко усе позапеленали -
Не перейдеш за цю сивість, аби вже край
Над пропастю, що й сама не відає дна
За карою, ще не названою - війна!
(24.02.15)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562401
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: Леся Геник