О, пролісків блакитна заметіль!
О, мрій юнацьких світанковий легіт!
У цьому небарвистому житті
Ми з вами завше друзі і колеги.
І ваше животворне джерело
В мені нуртує хвилею наснаги.
Як це давно і сонячно було,
І як душа вернути казку прагне!
Оця стрімка невідворотність літ,
Оці набутки, підсумки і втрати,
Уламки ілюзорних королівств,
Яких уже повік не змурувати…
І все ж, і все ж – наперекір літам
Іще мене несе крило надії,
І юності легенда золота
Неначе благодать Господня гріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562431
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: stawitscky