Прив'яли трави на покосі,
Та доля не жаліє козака.
Десь там засумувала у коморі,
В руках бринить чужа коса.
Січе та крає паростки зелені,
Мов буревій спустошує поля.
Виблискує на сонці лезо гостре,
Із трепетом здригається земля.
Хотів чорнявий пісню заспівати,
Жаль заніміли тугою уста.
Наперестка коваля-умільця ,
Та не приносять радості жнива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562496
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: Vitalikkuzdrovskyy