Вітер зриває із даху дощі,
Кидає їх на асфальти.
З острахом плачуть тендітні кущі.
Зараз похмурі всі шпальти.
Вітер посилює шторм у душі
Кожного рідного брата.
Той у квартирі, а той в шалаші.
Хтось втратив сина і тата.
Вірмо, нескорені, в рівну весну
Скиньмо баласти із серця
Вірять та все щось ніяк не до сну
Сліз набираєм озерця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562669
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: Андрій Конопко