Як це тяжко – пережити смерть сім’ї
Поховати в землю тіла їхні молоді
А саме тяжче із цим жити
Смерті в Бога день і ніч просити
Згадувати їхні очі
Образ увісні стрічати
Їхні образи щоночі
У думках своїх ховати
А в тих очах жива надія
А в тих очах кипить життя
Якби не та страшна подія
Якби, якби, але ж не так
Якби вернути ту годину
Розвернути назад час
Врятував би всю родину
Врятував би, врятував, але все ж таки не «спас»
Ох якби в ту мить прокляту
Не пішов би з хати
На небесах був би з ними
Не пішов би, не пішов, але все ж таки не з ними
Ох якби тоді поїхали із міста
Там де земля від війни чиста
Сиділи б зараз всі гуртом
Поїхав би, поїхав, але ж все таки забрала їх нечиста
Сотні варіантів, тисячі думок
До них спогади прикуті
Душу й серце розриває розпачу ривок
Але їх вже не вернути
Їхні очі закриті на замок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562786
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: Олександр Бондарчук