Я Вас прошу – читайте і паліть.
Паліть усе – листи, записки, вірші.
Хай стане все забутим і колишнім,
Як і життя на грішній цій землі.
Я Вас прошу – забудьте, що було,
Хоч, врешті, так і не було нічого.
Лише лягла зажура на чоло –
Вечірній промінь сонця золотого.
Усі ми маєм право на казки,
Щоб вирвать душу з сірого полону
Ви з ким сьогодні? Ви душею з ким?
Ах, це святе – обітниця й кордони!
Вам не дано виходить з берегів,
Вам по кишені – благодать і спокій.
Об Вашу непорочність спопелів
Мого шаленства ураган високий.
Вони уже притишились, вали,
І Вам я руку подаю, як другу.
Лиш десь, на дні самому збереглись
У спогаді щемкім печаль і туга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562969
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: stawitscky