Пригорнусь я до тебе ,весно,
Хоч і сльози дощами ллєш.
Я тебе розумію чудесно:
Неспокійне , бо серце твоє.
Але хочеться жити й радіти
І буяти у зе́лені снів,
Первоцвіти твої дивні діти,
Замережать душі сум рясний.
Пригорнусь я до тебе ,весно,
Гляну проліском раннім у світ,
Де політ лелечат небесний,
І магнолії дивний цвіт.
І вдягнулась у ве́сну надія,
Ніби горя ніде нема.
Тільки подих землі тяжіє,
Бо збирає плоди війна.
Пригорнусь я до тебе,весно,
Замість сліз дай цілющу росу.
І у Господа ласку небесну,
Для своєї Вкраїни прошу.
Щоб твої зелені́ли трави,
Мирне небо всміхалось людям,
Щоб загинув той гнів лукавий,
Що заліз Україні в гру́ди.
28.02.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563201
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: леся квіт