«Сніг замете усі сліди,
А ти чекай, а ти все жди».
Бушує зовні заметіль,
Сніг підіймаючи угору.
В душі здіймає біль,
У зиму цю сувору.
Не відчуваю я морози,
Та як кам’яніє сльоза.
Нажаль попри усі прогнози,
Прийшла в мій дім гроза.
Нажаль між нами кілометри,
І сотні тисячі доріг.
Та пройду усі ці метри,
Щоб прийти на твій поріг.
І тебе чекати там,
І там надіятись і ждати.
Та буду заздрити котам,
Бо навіть їх, пускаєш ти до хати.
А я чекатиму роками,
І лиш дивитимусь скрізь скло.
Як ми стали ворогами,
І гріє тебе іншого тепло.
А на дворі знов мете,
І знову посиніли руки.
Та радий, що душа твоя цвіте,
І переносить усі муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563307
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: 333