АГОВ, ВІВЦІ, СХАМЕНІТЬСЯ!
Вовк одяг овечу шкіру
І майнув на пасовище.
- Не впізнають дурні звіра,
Розум мій – багато вище.
Лився мед із вуст лукавих –
Аж відкрили вівці рота
Від тих слів солодких бравих.
- Ой, яка ж любов, турбота!-
Щоб їх більше захопити,
Простодушних легковірів,
Не ставали їх хвалити
Ті вовки в овечій шкірі.
Відлучали по-одному,
Мило, хитро посміхались –
Вівці вірили отому
Й до неправди пригортались.
Очі їм закрили й вуха –
Голос Пастиря не чули
І ніхто уже й не слухав,
Бо давно його забули.
Лопухами смакували,
Пили воду із болота,
Пустирями мандрували
Й радість зникла – лиш скорбота.
А від того водопою
І притухлого вже сіна,
Захворіли сліпотою
І прийшла лиха година.
По одній тягав в колибу –
Збиткувався, тяжко мучив.
Не таким здавався з виду,
А там шкіру дер, гризучи.
І не сам, а кодло ціле:
Пили кров і їли м`ясо
Скритно, хитро і уміло –
Не допетрав би хтось часом.
Гов, овечки, схаменіться!
Та відкрийте ж свої вуха
І,нарешті, пробудіться,
Щоби істину послухать.
Очі широко відкрийте
Та уважно подивіться,
Свого Пастиря пізнайте
Й в лопухах не заблудіться.
Всі виходьте геть з криївок!
Вражих вин уже не пийте.
Скиньте весь реп`ях з голівок,
Двері ворогу закрийте!
Йдіть до світла, до Ісуса –
Небеса Він вам відкриє!
Згине хай ота спокуса,
Що за нею серце ниє!
Правда Божа вас врятує
Від погибелі і муки.
Схаменіться всі, хто чує,
Підніміть до Бога руки!
Вся брехня, немов полова,
В день Господній, загориться.
Вічне Боже святе Слово
В кожнім серці хай святиться!
Вівці, йдіть до водопою,
Вас давно Господь чекає!
Всіх водичкою святою
Із долоні напуває.
Нагодує свіжим хлібом,
Маззю очі вам помаже,
На щодень Він дасть вам їжу.
Все залиште, те що враже!
Будьте пильні, вівці Божі,
Не виходьте серед ночі,
Будьте в Божій загорожі,
Бо навкруг сліди є вовчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563421
Рубрика: Байка
дата надходження 01.03.2015
автор: Тріумф