Сніжинки падали на хрест,
сльозами скапували долу.
Це був прощання тихий жест,
Оплакування тихе долі.
Земля спила печаль-сльозу,
У сумі нищечком заснула.
А літом дощову росу
З хреста поглинути забула.
Так сльози росами стоять,
Земля занадто не приймає.
Та сонця Божа благодать
Нагріє землю й висихає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563443
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: Едельвейс137