Молилась мати, поклони била
Щастя у Бога для сина просила,
Лебединої долі на життєвій дорозі,
Щасливого зустрічати його на порозі.
Роки невпинно вперед летіли
Почути молитву її не хотіли
Похилену голову срібною сивиною
Кликали в вирій летіти з собою.
Летіть ви самі на сині озерця
Сина діждеться і впустить до серця,
Мати похилена, що молиться Богу
Не курличте у матері в серці тривогу.
Молиться мати Богові уклінно
Син журавлем прилетить неодмінно
Сиву матусю з колін підведе,
Обійме стареньку, до сонечка поведе.
Сонечко матері радо всміхнеться
До серденька син пригорнеться
І радо так буде, і весело стане
Журба, як сніг білий навесні розтане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563469
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: ВІШ