[i]- [b]Така наша доля ,-
звикли говорити ...
Не придбати на ярмарку
і не підкупити ....
Як закрутить , як зав'яже -
Содом та Гомора ...
Пищать наші небожата ,
аж зітхають гори .
- Ну за що мені та доля ,
убога та квола ?..
Трясця його матері ,
майже боса-гола .
Гори знають , та не скажуть ,
піди-здогадайся ...
Хочеш бути , як вони високі ,-
наперед - покайся !..
Помізкуй ... Хай допоможе
Сповідь та Причастя ...
Може втямиш ,
що не раз ти , друже , помилявся .
Сквернословив , лінувався ,
давав гніву волю ,
ображав і ображався
та й розгнівав Долю .
Називав її сліпою ,
проганяв зумисне ,
може ти їй заподіяв
шкоди ще й навмисно ?..
Може взяв ти у сусіда
те , що зле лежало ,
заздрив , обмовляв чи зрадив ?..
Чого не бувало !
То ж затям навік , небоже ,-
за все тре платити ...
Хочеш мати кращу долю -
мусиш заслужити ![/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563521
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: Іванюк Ірина