Мені з дитинства українська мова
Рідна, люба і солодко-мила
Бо мене малого на рідній мові
Мати-ненька говорити вчила.
Співала тихо пісню колискову
На мові ніжній солов’їній.
Проводжала в яблуневу школу,
Здивовано торкала білий іній,
Що із роками впав на скроні
Сріблом щирим голову покрив.
Дивилась на мозолисті долоні
Серце прикладала синові до мозолів,
Щоб не боліли на втомлених руках
З дитячих літ натруджених роками,
Проводжала у життєвий шлях
Махала вслід, як чаєчка руками.
Вслід сину колисковую співала
На рідній українській мові
І довго на дорозі ще стояла, мати,
І синові дивилася у слід.
Шептала в небо «Отче наш»
Й скрадливо шлях йому хрестила.
«Боже не покидай» – із сумом у очах
Мати синові щастя в небес просила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563709
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: ВІШ