Подорож в майбутнє.

 ПОДОРОЖ  В  МАЙБУТНЄ.  
 
Телевізор  репетує:
-  Новина!  Ідіть,  хто  чує!
Повідомте  ще  сусідам!
Не  побачите  завсіди!

Є  на  виставці  машини  –
Справжнє  чудо  для  людини!
Поспішіть!  Та  не  зівайте  –
Своє  щастя  пошукайте!

Петрик,  Гриць,  Степан,  Микола
Поверталися  зі  школи.
Як  новину  цю  почули,
То  й  на  виставку  майнули  -

Аж  роти  свої  відкрили
І  в  ногах  не  стало  сили.
Посідали  й  гомоніли:
Що  найбільше  би  хотіли.

-  Я  б  хотів  оту  машину-
Каже  Петрик  –  що  за  днину
Може  землю  облетіти.
Вам  подобається,  діти?-

-  Ми  вже  хлопці,  а  не  діти!
Нам  в  майбутнє  б  полетіти!
-  Як  же  нам  її  придбати?
-  Можу  я  усе  віддати!-

Як  лиш  мовив  Гриць  те  слово,
Захотілось  всім  раптово
Вкрасти  дивну  цю  машину
І  майнути  в  цю  ж  хвилину!

Хлопці  так  усе  й  зробили,
Зупинитись  –  нема  сили!
Наче  хтось  штовхав  у  спину:
Вкрасти  вже  оту  машину.

Як  зайшли  вони  в  кабіну,
Там  побачили  людину:
Одяг  срібний  ,  наче  сяє  –
Посміхнувшись,  промовляє:

-  Не  журіться,  я  ж  бо  з  вами
Замість  тата  й  замість  мами.
-  І  ти  дивний,  як  машина  –
Мовив  злякано  хлопчина.

Ви  не  бійтесь,  вирушаймо
Й  це  «сьогодні»  залишаймо!
Перед  вами  світ,  розваги!
Можна  все  –  аж  до  наснаги

Все,  що  хочете  робити:
Красти,  мучити  і  бити
І  лукавити,  брехати.
Вам  не  треба  працювати,

То  для  інших  є  потреба  –
Вам  те  все  впаде  із  неба.
Круто,  з  перцем,  мовте  слово.
Вбити  може?  Ну  й  чудово!

Бог  усім  дарує  волю.
Ви  ж  -  побільше  сійте    болю,
Бо  в  цім  світі  я  царю.
І  за  душу  –  все  дарую!

Всі  пройдете  насолоди,
Лиш  для  вас  така  нагода.  
Стали  вмить  вони  дорослі:
Хто  брудні  з  них  і  зарослі,

Інші  –  чисті,  гарно  вбрані,
Гордовиті,  всіма  знані.
Як  у  них  чогось  прохали,
Всіх  до  чорта  посилали,

Ненавиділи  все  добре
І  шипіли,  наче  кобра.
Час  пройшов  і  все  скінчилось  –
На  суді  всі  опинились.

Де  престол  був  благодаті,
Суд  тепер  –  всієї  знаті.
Й  тим,  хто  Бога  не  любили,
З  сатаною  лиш  ходили:

Пили,  крали  і  брехали,
І  безбожниками  стали;
Глум,  розпусту  полюбили  –
В  серці  те  вони  носили;

Слово  Боже  попирали  –
Правди  зовсім  не  жадали.
Все  записано.  Читали  –
Вирок  в  страху  всі  прийняли,

Бо  нема  там  де  сховатись
І  нема  чим  оправдатись.
Ой!  Там  в  озері  огненнім
Крики  й  плач  і  страх  щоденний!

Знайте,  всім  туди  дорога:
Хто  відмовився  від  Бога
Й  не  прийняв  він  дар  Ісуса  –
Слова  Божого  не  слухав.

Бо  життя  лише  в  Ісусі,
Щастя  й  мир  –  в  Святому  Дусі.
Той,  що  в  одязі  був  срібнім
І  до  ангола  подібним,

Був  насправді  сатаною  –
Злодій  щастя  і  спокою.
Посилає  він  спокусу,
А  по  тім  –  вбиває  душу.

Хто  неправді  його  вірить,
Долю  в  пеклі  з  ним  розділить.
Враз  схопили  слуги  вражі  –
Брудні,  вимащені  в  сажі

І  тягли  в  огонь  пекельний:
Крик  там,  плач  і  смрід  смертельний.
Раптом  Коля  стрепенувся:
Пригадав,  що  був  забувся.

Закричав,  що  було  сили:
-  Ми  ще,  Боже,  не  дожили!
Не  суди,  Господь,  нас  строго!
Поможи  знайти  дорогу!

Нам  додому  зараз  треба!
Нам  не  в  пекло,  а  до  неба!
Хочу  я  з  Тобою  бути!
Поможи  назад  вернутись!

І  нехай,  в  Ім’  я  Ісуса,
Я  додому  повернуся!
Закричали  всі  те  ж  саме  –
Й  були  вдома  вже,  у  мами.

       -  Де  ви,  діти,  пропадали?
Ми  вас  всюди  вже  шукали!
-  Ми  вернулись,  слава  Богу!
Він  назад  нам  дав  дорогу!

-  Знову  байка  й  небилиці
Із  Петрової  криниці?
-  Що  ти,  мамо,  час  вже  знати:
Богу  серденько  віддати!

Бо  лукавий  ходить  тихо
Й  нерозумним  робить  лихо!
Він  шепоче:    «Нема  Бога».
І  хто  вірить,  тим  дорога

В  пекло  страшне  –  невгасиме
І  хто  спить,  той  з  ним  загине!
Ми  те  бачили,  татусю,
Спам’ятай  же  ти  матусю

Бог  нас  спас  в  Ім’я  Ісуса!
Й  я  до  Нього  пригорнуся!
-  Мій  Господь,  прости,  я  каюсь,
До  злих  вчинків  не  вертаюсь.

Ти,  Господь,  мій  Бог,  Владика,
Слава  й  честь  Тобі  велика!
Ти  прости  мені,  мій  Боже,
Забери  все,  що  негоже.

Ти  веди  мене  путями
Завжди  будь    разом  із  нами.
Научи  Ти  маму  й  тата:
Як  то  Бога  шанувати.

За  любов  Тебе  ми  славим!
Ти  завжди  у  всьому  правий.
Ось  так  хлопці  мандрували
Й  «добре»  світу  пізнавали

І  дорогу  ту  широку,
Що  жере  людей  щокроку,
Загрібає  в  свої  руки
І  веде  у  вічні  муки.

Хлопчаки  зібрались  знову
Й  прийняли  всі  постанову:
Будем  в  мирі  з  Богом  жити  –
В  Божій  правді  лиш  ходити.

Зняв  Господь  те  покривало,
Що  їм  очі  закривало,
Щоб  уздріли  світло  Боже
Й  не  робили,  що  негоже.

Бог  всім  хоче  небо  дати  –
То  ж  прийди,  аби  прийняти!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563721
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 02.03.2015
автор: Тріумф