Ніхто ніколи не хотів вмирати.
Але наш вік залежить не від нас.
Майбутнє – за завісою. Не знати.
Не відати коли прийде твій час…
Це істина і правда споконвічна,
І з молодістю в суті недотична.
Але у певний час приходить у свідомість,
Доказуючи кожному свою вагомість.
Усе тоді стає на своє місце,
І легковажність утрачає силу.
Стає дорослою при страшній звістці,
Покірний погляд міряє могилу.
Ця тема не веселить людину,
Але від неї де подітись?
Тому не забувай її віднині,
Та серцю свому не давай журитись.
«Хто народивсь – повинен вмерти».
Закон – не писаний, але відомий всім.
Його з буття не вигнати, не стерти.
Він – на усіх єдиний; він один.
Живи й учись життя цінити,
І пам’ятай про те, до чого йдеш.
Старайсь дарованого не губити,
Шукай усе найкраще і знайдеш.
Не ігноруй почутим, хитрість тут не пройде.
Нікому не вдалося смерть перехитрити.
Не обізвеш її – огидна хвойдо!
Їй все одно кого судити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563939
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Едельвейс137