Заворуши попіллям днів над горизонтом,
Мої слова в долонях зворожи.
Тобі завжди вдавалися експромти,
Тривкі й колючі в дотиках шипшин.
Заворуши молочним колом над полями,
Заворожи їх чорно-білий дикий крик.
Як тільки дотик перетворюється в камінь,
Довіра сиплеться на сотні вбогих крихт.
Заворуши мені волосся вітром сизим,
Заворожи мене у провесні ажур.
І хай довіри довгополі шиті ризи
Нас вкриють від життєвих коректур.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564000
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Юлія Кириленко