ХРОНІКА прийдешнього. 9.

Хроніка  прийдешнього.9.
02.03.2015*  9:20
Можливо,  що  завтра  буде  рік,  як  я  припинив  регулярно  виходити  у  Інформаційні  поля  -  Землі  та  інші.  Але  від  цього  ніщо  не  змінилося  у  Світі,  бо  до  мене  багато  вже  було  тих,  хто  робив  паузи  в  цьому,  а  ще  більше  тих,  хто  ніколи  не  повертався  на  круги  ці.  Таких  буде  багато  і  після  мене.  Але  Світ  завжди  залишається  Світом,  тому  Інформаційні  поля  байдуже  спостерігають  за  нами.

Але  інколи,  особливо,  коли  хтось  з  нас  повертається  до  цієї  справи,  Інформаційні  поля  немов  отримують  одномоментну  зацікавленість  і  тоді  вони  дають  можливість  цьому  блудному  сину/доньці  побачити  трохи  більше,  ніж  це  буває  за  звичай.

Обрій  палає  вогнем,  але  не  можливо  сказати,  що  це  сонце  так  заходить  чи  це  на  обрії  палає  земля.  Безумовно,  можна  полетіти  думкою  до  обрію,  але  якась  пересторога  тримає  мене  на  відстані  навіть  від  такого  бажання.  Але  при  цьому  якась  Сила  тягне  мене  уверх.  Я  не  опираюсь,  бо  знаю,  що  це  будуть  марні  зусилля.

Вище,  вище,  ще  вище,  поки  не  опиняюсь  так  високо,  щоб  зрозуміти,  що  під  мною  пропливає  повільно  земна  куля,  яку  я  бачу  як  половинку  глобусу  -  Європа  і  десь  за  обрієм  знаходиться  Урал,  саме  там  палає  вогонь.  Але  це  не  сонце.  А  що?  Не  можу  сказати,  бо  це  і  не  гігантське  вогнище.  Таке  враження,  що  це  вісить  якась  енергетична  завіса,  яка  переливається  спалахами  звичного  для  мене  вогню.

Нічна  земля.  Ніч  над  Європою.  Тільки  полями  вогнів  міст  мерехтять.  Але  щось  не  так.  Придивляюсь  і,  нарешті,  розумію,  що  половина  Європи  -  суцільна  темрява,  ніяких  вогнів  міст.

Зразу  прагну  побачити  Київ.  Світиться,  хоча  і  слабо.  Немов  все  світло  приховане.  Мене  цікавить  територія  України  -  облітаю  поглядом:  є  мерехтіння  міст.

Прибалтика?  Так,  щось  там  світиться.
Скандинавія,  Фінляндія?  Палають  вогні  міст.

Росія?
Там  суцільна  тьма.  Мертва  тьма  .  Повинні  палати  вогнями  Москва,  Пітер.  Зависаю  над  Москвою,  але  внизу  тьма.  Як  так?  І  тільки  ледь-ледь  можна  побачити  якесь  гнійне-жовте  випромінювання,  що  тягнеться  уверх  від  неї.  Немов  слаба  еманація.

Що  це?  Чому  це?  І  розумію  -  все  знищене.  Вся  територія  Росії  -  темне.  Тільки  проглядають  річки  слабими  відблисками  цієї  гнилі,  цієї  гнилої  еманації.
***

І  приходить  із  Інформаторія  розуміння:  "Варіант  1:  рішення  Проблеми  розвитку  Людства  -  повне  знищення  Ворога  для  цього  Розвитку.  Вірогідність  на  момент  Бачення  К  =  0,75."

9:45

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564006
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Левчишин Віктор