Не треба слів…
Вони повернуть біль…
Твої слова - несуть мене на рифи…
Вони – лиш грань… що поміж двох світів
Нам відкриває
змінені тарифи…
Вони – лиш грань,
Якої вже не жаль…
Коли відчуєш світу ілюзорність…
В якому я для тебе – лиш печаль…
Твоя – печаль…
можливо – неповторність…
Де безнадійно різні –
Я… і ти…
Де губи - так розхристано – солоні…
Бо що – слова?.. коли горять! – світи…
Цілуй… забудь…
що ми - у Вавілоні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564016
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: гостя