На дворі бачу знов весну,
Вона й вторік була така.
Та зараз я прокинувся від сну,
Бо в моїй руці її рука.
Проміння Сонця став я помічати,
І казкову гру хвиль на вітру.
Так дивно Боже покохати,
Коли ти мрієш про її одну.
Коли думки лише про неї,
І в словах лише вона.
Люди! Не бачили душі моєї?
Яку забрала ця весна.
Напевне заховала в її очі,
Щоб не зводив погляд свій.
Будучи готовий серед ночі,
Без вагань, за неї іти у бій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564031
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: 333