Як завше йшов своїм маршрутом,
Хоч не виходь, погода -жах,
Похмуро йду до інституту,
Сховавши пальці в рукавах.
Хоч парасолю маю, béne!
Амбівалентність сприйняття -
Для них ти дощ, та сніг для мене,
Розтавши йдеш у небуття.
Під парасолею комфорту
Ниц опустивши погляд, ми
Разом утворюєм когорту
Типово сірої юрми.
Лиш варто зве́сти погляд вище, -
Десь там, на лінії очей,
Помі́ж людей, зберігши тишу,
Покірно сніг стає дощем.
04.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564210
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Роман Глєбов