Академія смерті…

А  я  дивлюся  і  бачу  новий  світ
Чужий,  холодний  і  роздягнений  
Я  не  бачу  як  птахи  летіли,
Я  не  чую  звуків  природи,
Все  для  мене  стало  чужим…
Темінь    тягне  на  дно…
Я  не  хочу  туди…
Я  збудувала    новий  світ!
Я  розложила  все  по  порядку
Він  сильний  красивий  багатий
Цей  світ  для  мене  не  став  порятунком
Він  з  кожним  днем  убивав  мене  
Я  створила,  академію  смерті
І  вона  убиває  мене  
Я  кахикаю,  плачу  й  вмираю…
Моя  душа  котиться  в  низ…
Скоро  вона  перейде  лінію…
І  буде  жити  всього  три  дні…
Ні,  моє  тіло  буде  існувати  далі.
Але  душі  не  буде.
Не  запитуйте  чому!
Це  безглуздо!  
Ви  і  самі  знаєте  чому.
Правду  говорять  одна  значить  на  віки!
А  я  не  хочу  сім'ї    яка  користь  з  неї?
Ти  більше  ніколи  так  не  кажи!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564234
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Кеті Джонс