Здається, шо зламані ребра,
Коли виповільнюєш кисень.
Сховаю до шафи свій депрес,
На мене він більш не налізе.
Доречно зробити зупинку,
Мов птасі, чий чутиму гомін.
Злелілася понад будинком
Моїм дев`ятиповерховим.
Ймовірно, їй треба спинятись,
Весною ти інших пригостиш.
А в мене шось зимно в веранді
Й не квітне душа на морозі.
Інертно ходжу чиїмсь тілом
Проспектів залюднених осторонь.
У мене, мабуть, також крила,
На спині закріплені просто.
А шоб розгорнути, достатньо лиш
Пройти забудований тетріс.
Здається, шо хочеться падати,
Коли вже поламані ребра.
#bloodless
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564313
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Митрик Безкровний