Купив собі я бутси - суперСтар,
та скоро загубив одну я бутсу,
- ходив в одній у гості й на базар,
питав у всіх: у вас тут не є бутса?
Я з ними разом навіть спав...
І футболістом стати побивався.
Як загубив одну, то всіх питав:
а бутс мій тут ніде не завалявся?
Я втратив сенс життя...воно ж моє!
з-за тої бутси й Вас спитати хочу:
А в Вас, шановні, бутси є?
Є бутси? А вони робочі?
Не зрозумієте мене, нажаль, ніколи
Бо кожен думає лишень про бутси свої,
Тож попрошу на свято у Миколи,
Щоб він подарував усім такої.
Кому на ліву, а кому на праву,
І щоб щораз питали яка в кого…
Коли знайдуть до пари – ото слава!
І не питали більше вже нікого:
У Вас іще є бутса? Чи нема?
Свою знайшли? Чи досі ноги босі?
Погано коли є, так як нема,
Або коли з дірками в кожній бутсі.
Я точно знаю місце де є бутси!
«безбуцних» забирають всіх туди!
Вони піклуються, щоб у народу були бутси…
Коли немає – то хутчіш ходи!
То має ж бути десь у світі правда!
Хоча б яка… - Хай миршава і куца…
Навіщо ж нам така Верховна Рада,
Де не працюють, а шукають: та є бутса?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564336
Рубрика: Сатира
дата надходження 05.03.2015
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)