Згрішили ми, Ти вигнав нас додолу,
Замкнув небесні двері за Собою,
Життя звелів нести в земній юдолі,
Поки не відметем гріховну волю.
Закрились двері... Ти чекав за ними,
Щоб повернулись ми і попросили
_Візьми нас, Господи, візьми назад,
Та ми не озирнулись на Едемський сад,
Відкинули любов, не захотіли каяття,
Немов знамено понесли в життя
Поневіряння, вбивство, забуття -
Одне сміття... Гірке сміття...
..................................................................
Ми вже не діти. Час минає, плине,
Ми, підсвідомо, знаєм нас чекає Батьківщина,
Що на Землі ми блуднії сини,
Нам сняться чисті наднебесні сни,
І двері вже Господь давно відкрив назад,
Ізнетерпінням нас чека Едемський сад,
Ми лиш повинні відректись гріха у цім житті,
І повернути Господу любов у каятті.
Пора прозріти і збагнуть - ми діти Божі,
Він нас давно чекає у небесній огорожі.
Початок Великого Посту 2002 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564503
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 05.03.2015
автор: @NN@