неЗупиняй мене
місяць блукає кліткою сходів
марення повні стають реальністю
я відпускаю усе
й безпомічно
вирушаю за покликом древніх чарів
стежка протоптана
зримій, незримими
чується музика першої крові
хтось розливає весну у келихи
змінює очі, бавиться в долі
місто мовчить, нашорошивши вуха
слухає ніч, пісню пісень
вільна веде діалог з водою
в крилах заплутався сонячний
день
не дає їй піддатись туманам
злитись з Водою, зникнути в травах
Й переписавши себе заново
стати незримою римою рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564528
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: soleil