Душа у сон упала
Розум байдужістю окутий
Батьківщина цього не чекала
Хіба можна братів, сестер забути
Пусте нутро
Ніде ставити відмітки
Душа, неначе у ночі метро
Самотня
Цікавлять тільки власні реалії й нажитки
Будує власний, окремий від всіх дім
Зводить огорожу
І байдуже що там за нею тяжко всім
«Тільки сам пособі можу»
Іде по вулиці чи сам, а може і з родиною
Проходить мимо жебраків
І погляду не кине, красується гординею
А ті люди бідні, від голоду не можуть вимовити слів
І ця байдужість – вона вбиває
Захисникам життя коротає
Адже не страшний, той ворог, що перед тобою
Куди страшніша байдужість зі сплячою душею
Що мирно кимарить у тебе за спиною
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564564
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Олександр Бондарчук