Те відчуття,коли метелики в животі
Немов якась натягнута струна.
Цей чародій,він знов наснивсь мені
Тоді,коли прийшла весна.
Він зрозумів-вона кохана
Така на всю планету є одна.
І перші поривання,стукіт в грудях-
Усе для тих,хто вірний лиш меті.
Думки з коханням,по-суті,
Якісь все ж не людські,таємні,чарівні.
Кохання не ховалось по лісах-
Вона його чекала цілу вічність.
Він завжди був в її думках
В очах вона для нього на підйомі,Міс Величність.
Та це не казка,це-життя.
І через проміжки у часі
Ти розумієш-все ганьба.
Як взагалі я міг таку дурненьку покохати???
І знову холод.На дворі
Чи в серці-я не можу зрозуміти...
Кохання йшло до нас крізь дні,
Вона для тебе зараз Міс Огидність.
Ти уникаєш,розумієш
Кохання-це злостива напасть.
Вона-неначе п'явка,знову тлієш
Прощання, сварки з ночі і до рання.
Ти різко обриваєш нить,
Її судомить в пізню ніч.
Благання і дзвінки-ніщо.
Для чого це все взагалі було???
Можливо, лиш захоплення для тебе
Для неї ти займав усе життя.
Обмани,підлість,певно,й це мине.
Вона ж залишиться одна.
Її кохання корабель розбитий
Побите скло у серці назавжди.
Романтична натура,знову повірила
Не смій йому казати знов:"Зажди!"
Кохання-часом біль,а часом радість
І серце знов мертвіє й стукотить.
Якщо по-справжньому ви вмієте кохати,
Кохання в серці збережіть!!!
Р.S.Надіюсь,сподобалось
Olga)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564789
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Ольга Швидка