Кричу, благаю, гукаю до усіх святих,
Бажаю, ні, неземного - простого раю.
Щоб любі руки обіймали мене - не штик,
Жіноча слабкість те - себе нею картаю.
Ловлю теплий промінчик сонця на обличчі,
Вдивляюсь, ніжно обіймаю поглядом твоє.
На нім суворість, відбитком - тривожні вісті,
Стискають серце та крають навпіл, надвоє.
Іще один вантаж "200" у журавлинім ключі
Блідою тінню небом летить у безсмертя.
Здригаються плечі, від напруги тремтячі,
Плаче без сліз і повниться злістю осердя.
07.03.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2015
автор: Валентина Ланевич