У лicочку моїм пiд горою,
Де ще снiг розтає в самотi,
Вже лiщина всiєю юрбою
Сережки вдяга золотi.
Бiленька береза схилилась
До сплячого дуба плечем,
Соком прозорим умилась,
Що сльозою на землю тече.
Променем сонця лiниво
Лiсний зiгрiвається свiт,
А з-пiд куща соромливо
Посмiхається нам первоцвiт.
Шпак вихваляється спiвом
На весь зачарований гай,
I дзвiнким переливом
Щебече зимi: "Прощавай".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564838
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: Леонід Федорів