Народе мій! Болить тобі, я знаю,
бо я у муках совісті сама.
Небесна Сотня відліта до раю
криваві дні.
Сплюндрована зима.
І бродить смерть задимленим майданом
по головешках обгорілих днів,
іде війна із двоголовим кланом
шизофренічно-зрощених панів.
Людей беззбройних,в кіптяві і поту
вбивали ті, хто мав би захищать,
під свист оскаженілого брандспойту
душа тремтіла в мінус тридцять п’ять.
Там ріки крові,смерть і засторога,
й надійне друга вірного плече.
І до одчаю зведена дорога,
де біль людський лавиною тече.
І день, мов ніч, і спопелілий вітер…
Небесна сотня стала в стрій новий.
В скорботі чорній і свічки, і квіти,
й моя душа викапує з-під вій .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564890
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: MERIKEYU