Мовчать краєвиди пустельні.
Мовчать розтрачені слова.
І в тих панорамах смертельних
Щось надломилось й ожива.
Маленький паросток надії
Зламав твердий, мов кремінь, вид
Серед мовчань міцних, як щит,
Життя прокралось й зеленіє.
© Тетяна Гладиш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564957
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: ksanhel