Свято жінки асоціюється із новим роком, переоцінкою цінностей, переглядом пройденого і запланованого. Для мене, 8 березня - це не день квітів, презентів і відшліфованих компліментів, а день, коли кожна жінка має відповісти на запитання: "Чи почуваю я себе щасливою жінкою?" Якщо так - все чудово, якщо ж ні - то варто переосмислити всі "недо" і "пере", зробити висновки і змінити себе чи оточення, погляди чи думки. Саме так. Щось дарувати можна без нав'язаної суспільством нагоди. Жінкою потрібно відчувати себе не один раз в рік, а щодня. Це радше не свято, а точка відліку від того "я", яке є і того "я", до якого потрібно дійти. Незрозумілі думки приходять в голову після перегляду десятків/сотень фото дівчат із букетами в новинах друзів, опублікованих 8.03.щороку, мимовільно складається враження, що їм квіти дарують раз в рік. Я не засуджую людей, які вітають із цим святом і святкують, мені просто дуже хочеться, щоб кожна жінка почувалася впевненою і щасливою завжди, а не по конкретних датах в календарі. Я за квіти в душі, а не в вазі на столі. Я за визнання жінки, як ніжної особистості, яка наповнює життя чоловіка любов'ю, дбайливістю, спонтанністю, завдяки чоловікові дарує нові життя, яка має право бути сентиментальною, щоб було кому заспокоїти, має право бути нерішучою, щоб той, хто поруч міг захистити і прийняти рішення. Дякую чоловікам, жінки яких почуваються жіночними, привабливими і щасливими, чоловікам, які дарують тепло і радість без нагоди, без користі, а просто за те, що ми, жінки, того варті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565031
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2015
автор: Наталя Кушнір